Mobile Menu

НеФлешмоб і НеЧелендж. Про лікарів і людей

Olena Lepeshyna, 02.04.2020

В принципі, цей пост більше для звичайних людей, не лікарів. Погодьтеся, що прямо зараз ми живемо в світі, коли якщо ти не медик (лікар, медична сестра, медичний брат, лаборант), то ти — просто людина, звичайна людина.
І нам всім не медикам дуже важливо це зрозуміти і прийняти.

Прийняти не лише шляхом лайкання якихось хайпових відео чи коментарів, коли хтось пише про +200% до заробітної плати, а інші підтримують «так, так, де вони ці 200%?!». Наче доплати до заробітної плати – це єдине, що спонукає медичних працівників спасати наші життя. Так, я абсолютно підтримую те, що медичні працівники повинні відноситись до категорії високооплачуваних професій. Я маю надію, що все ж таки і у нас в Україні настане ера відповідного статусу медиків і вважаю дуже правильним рішенням фінансово підтримати тих героїв, які зараз точно живуть справді героїчним життям. Але щось мені підказує, що керують цими людьми інші мотиви.

А ми, звичайні люди, не маємо морального права і далі перекладати відповідальність за наше здоров’я і життя на лікарів. Прийшов час нам навчитися відповідальності за себе. Навіть велика кількість апаратів штучної вентиляції легень (обговорення кількості яких в Україні теж одна із топових тем) може не спасти, тому що (принаймні мені як нелікарю так здається) таке обладнання потрібно для пацієнтів у дуже важкому стані. Тому задача кожного з нас – максимально знизити ризик зустрічі з вірусом себе і своєї сім’ї.

Сьогодні майже немає де сховатись від небезпеки вірусу, хіба що вдома. Так от, якщо така можливість у вас є, скористайтесь будь ласка нею. Це буде набагато ціннішим, якщо ваші реальні дії, а не просто заклики, допоможуть тим самим лікарям, збільшення заробітної плати для яких ви так підтримуєте. Чим це може допомогти? Тим, щоб зменшити навантаження на медичних працівників одночасно великою кількістю пацієнтів.

Наше спільне завдання і моя мрія — зробити все для того, щоб кількість складних випадків захворювання була щонайменшою, а рівень поваги до медичних працівників ніяким чином не пов’язувався із рівнем захворюваності. Медичні працівники – це особливі люди, які є дуже важливими навіть у періоди без епідемій. Прийшов час це прийняти – не на рівні закликів, а душею і розумом.