Mobile Menu

COVID-19 та рецепти. Чи штапми? Серія #ДУМКИ_на_ВИРІСТ

Olena Lepeshyna, 18.03.2020

Першу сходинку до нас оновлених ми зробили.
Ті, хто працює з дому, за три дні вже повинні були знайти свій «рецепт». Ті, хто працює на робочому місці – тим паче. Ті, хто є відповідальними за свої колективи, прийняли на себе досить важкий тягар і в більшості своїй (хоч як це нелегко) перейшли зі стану емоційного в стан «задача».

Лікарі, медсестри, медбрати, технічний персонал медичних закладів – сьогодні це героїчні люди і будь які інформаційні маніпуляції щодо них, я вважаю, не мають права на існування.
Ще тільки початок періоду нових складнощів, які скоріше за все очікують нас попереду. Але вже зараз (знову) багато речей чуються чи читаються через призму кліше. Я розумію чому. Тому що штампи (чи кліше) є індикатором соціальної важливості теми. Будь що, що нагадує кліше, привертатиме увагу — це про те, що треба зробити, або над чим варто працювати, — про те, що болить більшості і на що є соціальний попит. Більшість сучасних кліше звичайно про те, що треба робити. Ми вже звикли, нажаль, що експертів навколо може бути більше, ніж тих, хто здатен на дії.

Але часто основне не в тому, щоб знати, що треба зробити. Справа в тому, що в окремих історіях нам потрібно знайти також правильне «як» це зробити. Або правильне що не робити. Кожен із нас в одній і тій самій ситуації поводиться по-своєму. І в певних непростих ситуаціях це може бути є визначальним.

Зараз – теж. Хтось на передовій, хтось допомагає чи підтримує, хтось нападає, хтось займається самопіаром, хтось (тут можна продовжити)…

Насправді ми менше відрізняємось тим, «що» ми робимо, аніж тим «як». І часто основна цінність організації чи людини саме і в цьому додатковому «як». А ще в «коли».

(c) Olena Lepeshyna