Mobile Menu

Загальнообов’язкове державне медичне страхування. Чи отримаємо те, на що очікуємо?

Olena Lepeshyna, 25.05.2010

medical insuranceПротягом 2010-го року я помітила значне підвищення рівня зацікавленості медичним сектором України з боку міжнародних інвестиційних фондів та потенційних інвесторів, в тому числі фізичних осіб. Тільки у нашої компанії протягом року було  кілька зустрічей із представниками інвестиційних фондів чи інвесторів. Більшість з них однією із причин зацікавленості медичним ринком (далі читаємо – ринок медичних послуг) визначали як заплановане в країні введення обов’язкового медичного страхування. При чому, приблизно 3 роки тому відсутність в Україні загальнонаціонального медичного страхування дуже розчарувала представників іншої міжнародної інвестиційної агенції.

Все це спонукало мене ще раз звернутися до проекту закону про загальнообов’язкове державне медичне страхування, про яке так часто зараз говорять в Україні, щоб з’ясувати, які зміни приходиться очікувати медичному ринку, медичним закладам і, власне, пацієнтам за умови набрання чинності даного законопроекту.

Уважно прочитавши законопроект № 1040 від 27.11.2007 р.(! зверніть увагу на рік законопроекту. Сьогодні 2010-й, а останній етап проходження законопроекту: 04.03.2010 р. розгляд відкладено) я виділила ось такі моменти:

  1. Страхові внески за загальнообов’язковим державним страхуванням, фактично, стануть ще одним податком для юридичних осіб чи фізичних осіб-підприємців, оскільки загальнообов’язкове державне соціальне медичне страхування спрямоване, окрім іншого, на отримання безоплатної медичної допомоги та сталого фінансування медичної допомоги (ст.2 законопроекту).
  2. Ситуація із якістю медичного обслуговування в країні на краще не зміниться.

На це вказує якнайменше одна деталь – абсолютна відсутність в законі статей, що стосуються порядку використання медичними закладами коштів, отриманих за обслуговування пацієнтів — власників полісу, але є стаття, в якій визначено, що надавач медичних послуг несе відповідальність за цільове використання страхових коштів. Звичайно, нічого не йдеться про систему мотивації лікарів, які обслуговуватимуть пацієнтів – власників полісів, однак законопроектом закріплено право пацієнта обрати лікаря загальної практики.

Отже, як ми знаємо, за відсутності ефективної системи мотивації лікарів, право пацієнта обрати лікаря загальної практики так і залишиться викладеним на папері.

  1. Для медичних закладів передбачається додаткове ліцензування. Стаття 31., п.2.: «Договір про надання медичних послуг за медичним страхуванням укладається між Фондом медичного страхування України (робочим органом виконавчої дирекції Фонду медичного страхування України) та надавачем медичних послуг, який в порядку, встановленому законодавством, пройшов акредитацію та одержав ліцензію, на надання медичних послуг за загальнообов’язковим державним соціальним медичним страхуванням
  2. Місце приватного сектору в процесі обслуговування пацієнтів (власників полісів загальнодержавного мед.страхування) викликає окремі сумніви. В законопроекті відсутні норми, які визначали б, що надавачами медичних послуг за загальнообов’язковим державним соціальним медичним страхуванням є медичні заклади певної форми власності. Але якщо умови ліцензування на надання медичних послуг за загальнообов’язковим державним соціальним медичним страхуванням будуть містити вимоги щодо вартості медичних послуг, то конкурувати із державними медичними закладами в процесі укладення договорів між Фондом та медичними закладами, приватним закладам буде складно.
  3. Які медичні послуги будуть надаватися за загальнодержавним медичним страхуванням поки що не зрозуміло. Перелік медичних послуг, що надаються особам, застрахованим за загальнообов’язковим державним соціальним медичним страхуванням, встановлюється окремим законом, що приймається щорічно до прийняття закону про Державний бюджет України … (ст.9., п.1. законопроекту). А якщо медична послуга, що надається в державному закладі медицини, не входить до затвердженого законом переліку послуг, як її отримати пацієнту?
  4. Що робити пацієнту, у якого немає полісу загальнообов’язкового державного медичного страхування? Законопроект говорить, що пацієнт зобов’язаний надати поліс при кожному відвідуванні медичного закладу. Якщо пацієнт прийшов до приватного медичного закладу, то, звичайно, сам пацієнт готовий до того, що послугу прийдеться оплатити. А що у випадку із відвідуванням державного медичного закладу? Пацієнту відмовлять у прийомі лікаря?

Ось таке воно — цілюще (як вважає значна частка медичного ринку) загальнообов’язкове державне медичне страхування.

25.05.2010

Олена Лепешина

for http://healthcare.management.com.ua/

При использовании материалов блога ссылка на автора или источник обязательна

 

related posts: